Щось я так давно не писав що вже розучився. І навіть не знаю чи це мають бути підсумки року (скоріше багатьох років), чи плани на 2025, чи просто опис проекту, чи якась загальноосвітня стаття як от про етимологію слова блоґ чи про те як краще використовувати систему розподілених повторень.

Про писанину

Як колись сказав покійний Користувач:Helgi, вікіпедійний інстинкт з’явився у людини напевне ще за неоліту, коли на роздоріжжі стежки у якомусь лісі ставили камінь з позначками “наліво – шаблезубий тигр, чиста вода – направо”.

Багато моєї писанини мотивована подібним інстинктом. “Я зробив щось таке, зараз я вам розповім як. І тоді ви зможете дістати воду в кілька разів швидше за мене, при цьому не зустрівши тигра.” Вам вигідніше, і я від того не збіднію. А якщо ви теж напишете про щось що ви робите – то теж буду дуже радий. Бо велика частина моєї писанини, проектів і думок якщо не запозичена то натхненна іншими. ХЗ чи людина може творити щось у вакуумі. Штучний інтелект точно не може, і не факт що людський інтелект сильно відрізняється. Кажуть що робота зробила з мавпи людину, але я чув що мозок у приматів почав рости коли вони почали жити в соціальних групах, і саме для того аби спілкуватись з іншими приматами.

Цей вікіпедійний інстинкт в мене, як могли зауважити читачі цього блогу сильно занепав десь біля 2020-го. На то було багато причин. В мене була дитина, але я ще писав всяке різне. Потім я зіткнувся з деякими вчителями у вікіпедії, Зеленський став президентом і я вирішив що краще аби моя дитина з такими вчителями не зустрічалася і що краще бути на захід від тої середини на якій пропонував зійтись президент.

Ще якось я прочитав цікаву статтю про історію комп’ютерних ігор. І вирішив поділитись цим з українською аудиторією на вікіпедії. Там ця історія нікому особливо не була цікава, але натомість мене переконали що українською я писати не вмію, бо програмують не на BASIC (це страшна помилка, вислову “на мові” не існує українською мовою!) а BASIC-ом, версію гри не публікують а “подають” у книжці (хз що означає, подавати код гри у книжці, припускаю що то термін запозичений з тенісу). Одним словом – не вмієш користуватись українською, і краще не треба, залиш цю справу спеціалістам.

Щоб голова менше боліла я вирішив більше писати про програмування англійською. Тоді більше часу залишається на те аби думати про код, а не про те чи ти програмуєш мовою Go чи головою.

Як видно зі статистики, в 2022, у мене, як і в багатьох інших бажання щось знову зробити знову з’явилось, і потрохи я і бот роблять там якісь технічні виправлення, і стараюсь не додавати нового вмісту, хіба що видаляти неправильний. Ну й після такої віківідпустки вікіпедійні проблеми вже не здаються такими критичними, в крайньому разі можна зробити собі ще одну віківідпустку.

Крім того й писати нема особливо про що, хоча я й програмував усілякі цікаві речі. Наприклад гру яка працює з блокфлейтою як з контролером. Але хіба є якісь проекти важливіші за той що робить ЗСУ? Ну ок, ти запрограмував щось цікаве, чи написав щось українською, від цього хіба вмер хоч один окупант? (Якщо звісно ти не запрограмував якусь навігацію для дрона що обходить РЕБ чи щось в тому роді). Коротше, сенс мають хіба проекти від яких росія стає меншою. Я навіть трохи заздрю деяким своїм друзям які працюють над всякою секретною електронікою яка в цьому допомагає. Оце проекти з сенсом! Потім згадую, що один з їх попередніх “проектів” – будинок в Ірпіні, знищили російські танки, і перестаю заздрити, думаю скільки скинутись на ще якусь електронну штуку.

Про німецьку

Я почав був вчити німецьку бо то був логічний наступний крок після англійської. Ну і якось знадобилось. Хоча в Берліні можна обійтися й англійською, але дитина ходить в німецьку школу, з німецькими вчителями, з якими треба контактувати і починає читати німецькі книжки, де їй треба допомагати, і відповідати на запитання про вміст німецьких книжок. Отож логічно що я вчу німецьку далі.

При цьому я трохи переріс курс Duolingo, а робити собі свої тести для Memrise накладно, і при цьому доволі складно. Тому що нехай ми хочемо вивчити слово Steg. А воно може означати причал, може кладку чи місток, може струнотримач. Чи наприклад “необхідний“: erforderlich, nötig, notwendig, unerlässlich, vonnöten. Який переклад вибрати в якій ситуації? Хз, для того треба ці слова багато разів бачити. Просто у відриві від (кон)тексту вивчити слово неможливо.

Тому мій “Неповний огляд програм для розподіленого повторення (Memrise vs Duolingo)” я вважаю трохи застарілим. Ну тобто для початку, коли варто вивчити всі займенники, числівники, дні тижня там, основні побутові предмети і фрази типу вітань, подяк, кольори, і т.п. – це напевне корисно і допомагає. Але після 5-10 тис слів мені здається що вже треба щось інше.

Тому зараз я просто читаю (що й раніше робив), але тепер ще більше німецькою. Наприклад коли є вибір на цікаву тему між німецькою й англійською, я беру німецьку, хоча тоді розібратися в темі займе більше часу. Аби зустрічати побільше слів у різних контекстах. Перевага простого читання над розподіленими повтореннями що у алгоритмі розподілених повторень ти повторюєш частіше ті слова які важче запам’ятати. У читанні – ти частіше повторюєш ті слова які зустрічаються частіше.

Тобто якщо у тексті зустрічається термін GAU (größter anzunehmender Unfall – найнебезпечніша можлива аварія), то його варто запам’ятати й повторити раз. Не треба його повторювати двічі. Якщо воно запам’ятається з першого разу – добре, молодець. Якщо не запам’ятається – то може й не треба було. А якщо треба, і ви працюєте зі всякими ядерними штуками чи цікавитесь ними – то значить будете читати про ядерні штуки ще і зустрінете те слово ще.

А ще поверх читання я додаю трохи інші модальності. Наприклад виділяю незнайомі слова. В електронних книжках виділяю електронно, в тих що взяв з макулатури і віддам в макулатуру (Ден Браун і подібне) або в газетах підкреслюю прямо на сторінці олівцем, а в цінніших – виписую в окремий зошит (з контекстом або сторінкою), аби не псувати книжку:

Дослідження кажуть що виділення маркером неефективні для запам’ятовування. Тому що не потребують багато зусиль, а мозок любить робити речі які не потребують зусиль на автоматі, не сильно фокусуючи увагу.

Тому критичнішим є етап 2 – пошукати в інтернеті що то незнайоме слово взагалі означає, і записати. То займає трохи часу, але це трохи активніша діяльність зі словом, і воно доволі добре запам’ятовується. Після того ще раз підглянути значення треба хіба що може для 10% слів.

Аби швидше шукати в інтернеті і при цьому бачити менше реклами, я зробив плагін для браузера який робить пошук в 4 словниках і вікіпедії одночасно і показує результати на одній сторінці.

Ну й аби потім не треба було важко шукати в різних місцях – я виписую знайдені значення собі в https://deuk.dict.cc/.

Це такий собі словник на принципах вікі (не плутати з вікісловником) з простим текстом, без езотеричної вікірозмітки і, заточений на різні мовні пари. відколи там навесні увімкнули українську (нова мова, вперше з 2010)

Відколи додали українську версію, вона зросла до 27 000 тис перекладів. Що за статистикою вже достатньо аби розуміти зі словником 3/4 вікіпедії, хоча звісно не всі слова там суперчасто зустрічаються. Слова на зразок Weihnachtsbaumschmuckausstattungsspezialgeschäft чи Fußbodenschleifmaschinenverleih напевне єдині в своєму роді. 🙂

Але, можна й краще, для чого мені потрібна ваша допомога. Я був записав відео про те як допомогти, але його чомусь мало хто бачив:

Тому й цей пост. Якщо ви вчите німецьку – введіть туди слова які вчите (якщо не знайдете їх вже перекладеними). Чому це варто зробити окрім того що для себе аби краще запам’ятати?

По-перше, тому що зараз там більшість редакторів майже не володіють українською (ну тобто ще гірше ніж я). Вони австрійці, німці, французи і т.п, які в кращому випадку напевне пройшли дуолінго. І користуються наприклад словником який створив університет Лейпцига. В ньому багато лексики, але є багато русизмів й м’яко кажучи дивні переклади. Наприклад бакалія – Süßigkeit (солодощ). Ну може й так, але це доволі частковий випадок бакалії. Але люди пробують вчити українську на основі німецької, і було б добре їм допомогти прокласти цей місток між мовами також з протилежного боку. Тоді він вийде якісніше якщо крім людей які знають німецьку і вчать українську там будуть люди які знають українську і вчать німецьку. Та й взагалі, чим більше очей, тим менше помилок.

Окрім власне запису значень там є ще над чим працювати, наприклад записувати аудіо (так, всі слова озвучені, всі комп’ютером, і тисячі слоів людьми з різних регіонів і різними вимовами).

По друге, тому що він поки що в 5 разів менший від словника іншою мовою якою багато людей (і українців) в Німеччині користуються і яку хотілося б забути. Чому б не дати їм кращу українську версію? Треба просто після закінчення уроку, якщо ви вчите мову витратити ще 10 хвилин і записати нові цікаві слова.